Події останніх днів показують, що в деяких окупантів настає прозріння.
Владислав Васильєв народився у Луганську 1994 року. 2015-го підписав контракт із незаконними озброєними формуваннями квазі-республіки.
За сім років служби став офіцером. Отримав звання лейтенанта. Був призначений на посаду командира мотострілецького взводу.
Після повномасштабного вторгнення в Україну його частину було перекинуто до Миколаївської області. Так він опинився у Снігурівці. Саме тут почалося прозріння офіцера.
– З початку війни у складі регулярних російських частин ми висунулися у бік Снігурівки, Миколаївська область. Прийшли ми туди звільняти з війною. Хоча звільняти там особливо і нема кого, вони і так вільні люди. Через місяць я зрозумів, що ми зробили величезну помилку. Наші командири нас не бережуть, кидають у саме м’ясо, російських солдат бережуть… – розповів Владислав.
6 серпня по всій Снігурівці було розкидано “візитки” з пропозицією перейти на бік України та здатися в полон.
Васильєв знайшов “візитку”. Він надіслав смс-повідомлення на вказаний номер і отримав інструкцію щодо подальших дій.
– Я вирішив покінчити з цим, перейти на бік України. Розумію, що ставлення українців до таких, як я, не надто люб’язне. Я і сам українець, народився в Луганську. Я вирішив діяти. У п’ятницю, після обіду по всій Снігурівці були розкидані такі ось картки, в яких говорилося, що можна перейти на бік України, щоб здатися в полон. Я засунув цю картку подалі, щоб ніхто не бачив, до себе в кишеню секретну. куди мені рухатися, щоб уникнути обстрілів… Тієї ж ночі я, за вказаною інформацією, вирішив бігти, про що не шкодую. Те саме хочу сказати всім «лднр» військовим і російським військовим – це не та війна, нікому вона не потрібна. І те, що вам кажуть, це зовсім не так – розповів лейтенант.
Можна не сумніватися, що найближчим часом здавання в полон набуде масового характеру. І вже наближається той час, коли на бік України переходитимуть підрозділи окупантів у повному складі.
Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".