Замість експорту за міжнародним контрактом зерно «випарувалося» після завантаження

У Миколаєві суд розглядає справу про заволодіння соєю, яка мала піти на експорт за міжнародним контрактом вартістю близько 2 мільйонів доларів.

Замість постачання покупцю понад півтори тисячі тонн зерна фактично зникли.

Про це повідомив ЦПР з посиланням на ухвалу Корабельного районного суду Миколаєва.

За даними слідства, обвинувачений, діючи у період із лютого по вересень 2022 року, нібито заволодів понад 1,5 тисячі тонн соєвих бобів, які вже були завантажені на судно SKYMOON 1 поблизу одного з портів. Вартість цієї партії, за курсом на момент подій, перевищувала 800 тисяч доларів США. Правоохоронці зазначили, що зерно фактично вивели з-під контролю власниці через зловживання довірою.

Сама історія починається з комерційної угоди: на початку 2022 року українська власниця сої знайшла іноземного покупця і планувала реалізувати близько 3000 тонн продукції за ціною 620 доларів за тонну.

Для виконання контракту вона залучила експортера — товариство “САМГА”, яке мало формально виступити продавцем на зовнішньому ринку. Саме ця компанія подавала документи на митне оформлення і значилася відповідальною за фінансові розрахунки.

Для логістики та перевалки вантажу було підключено іншу структуру — підрядника, який мав прийняти сою, зафіксувати її обсяг і якість та забезпечити завантаження на судно.

Формально ланцюг виглядав стандартно для аграрного експорту: виробник або власник — експортер — логістичний підрядник — іноземний покупець. Однак саме на цьому етапі, як вважає сторона обвинувачення, товар фактично викрали.

Ключовим елементом справи стали документи, що підтверджують походження сої. У матеріалах суду згадується довідка експортера, де зазначено, що продукція нібито була придбана у певного сільгоспвиробника.

Водночас існує інший варіант документа з тими ж реквізитами, але без вказаного постачальника. Щобільше, у справі відсутні переконливі підтвердження того, що саме потерпіла сторона придбала цю сою або передала її експортеру. Це створює підстави для сумнівів щодо реального походження товару та ролі окремих учасників угоди.

Саме на цьому будується позиція захисту. Адвокати наполягають, що без документів про походження зерна і його передачу неможливо однозначно встановити, кому саме належала соя на момент експорту. Вони також висловлюють припущення, що компанія-експортер могла виконувати формальну роль і бути використаною як інструмент у схемі. У зв’язку з цим захист ініціював отримання доступу до фінансових і митних документів, включно з податковою звітністю, банківськими рахунками та митними деклараціями.

Суд підтримав це клопотання, визнавши, що такі документи можуть мати суттєве значення для встановлення істини у справі. Йдеться не лише про митне оформлення конкретної партії сої, а й про загальну фінансову діяльність компанії-експортера, її господарські операції та реальність закупівлі продукції.

Окремо запитали дані про доходи потерпілої за попередні роки, що може свідчити про намагання перевірити її фінансову спроможність здійснювати подібні угоди.

Паралельно в межах цього ж провадження заявили цивільний позов. Потерпіла сторона вимагала відшкодування понад 34 мільйонів гривень матеріальної шкоди, а також компенсації моральних збитків і судових витрат.

Читайте тільки найкраще Telegram-канал "Барометр".