“Сирський професійно підготовлений краще, ніж Залужний. Нинішня здача територій була закладена невдалим контрнаступом-2023”, – генерал Муженко критикує обох наступників
Начальник Генерального штабу — головнокомандувач Збройних сил України у 2014−2019 роках генерал Віктор Муженко критикує обох своїх наступників, однак вважає, що Олександр Сирський професійно підготовлений краще, ніж Валерій Залужний, і більше за Залужного працює з підрозділами на місцях. При цьому і той, і інший не спромоглися перевести ЗСУ на корпусну систему. Зокрема при Залужному не було створено резервний корпус, який під би захистити Київ на початку повномасштабного вторгнення росії.
Про це 63-річний Віктор Муженко, звільнений з посади головкома після приходу президента Зеленського, розповів в інтерв’ю виданню “Факти”.
Відповідаючи на запитання, чим відрізняються стиль і методи Сирського та Залужного, Муженко сказав: “…Знаючи обох, знаючи їхнє проходження служби, скажу, що, як на мене, Сирський професійно підготовлений краще, ніж Залужний. Це по-перше.
По-друге, у Сирського значно вище досвід військового управління, організації процесів і планування, ніж у Залужного.
По-третє, Сирський здатний брати на себе відповідальність за свої плани і дії. На мою думку, у Залужного з цим були проблеми. Той підхід до управління, коли повноваження максимально делегували на нижчі рівні, це не стільки передача повноважень, скільки бажання уникнути відповідальності за якісь рішення. Можливо, передача повноважень на першому етапі початку агресії була логічною і, я вважаю, правильною. Але в подальших діях вона стала навпаки грати на негатив. З’явилися прояви певної отаманщини”.
“Чим брав Залужний? Командир йому доповідає: «Мені потрібно дати батальйон піхоти». Залужний затверджує: «На тобі батальйон піхоти». Але бувають такі зміни в обстановці, коли треба приймати рішення не тільки нижчому командиру і давати йому якісь засоби, а ще й брати на себе відповідальність і якимось чином допомагати цьому командиру виконати завдання або створити сприятливі умови для виконання”, – сказав генерал Муженко.
Водночас він констатує, що “Сирський набагато слабший в питаннях комунікації. В нього обмежений круг осіб, з якими він спілкується. Залужний тут дуже сильно вигравав. Він постійно на людях, робив селфі, дарував прапори, ручки, календарі. І це створювало враження, що він свій для всіх — широка душа, народний герой”.
“Однак в обох є провали у спроможностях до прояву лідерства у хаотичних ситуаціях і обґрунтуванні власної позиції як військових керівників і насамперед як офіцерів перед політиками. Обидва мали можливості зміцнити офіцерську корпорацію, але цього не досягли”, – вважає головком 2014-2019 рр.
Журналістка запитала: “Сирського обвинувачують в тому, що все на ньому зациклено, що він сам керує напрямками та підрозділами, втручається в усі дрібниці. Залужний практично не бував на фронті. Сирський не вилазить звідти. Де правильно?”
Відповідь Муженка: “Правильно — посередині. Головнокомандувач зобов’язаний втручатися в проблеми й розв’язувати їх. Залужний сприймав інформацію по доповідях і зведеннях. І то не знаю, чи всі читав. Він заслуховував командирів. Наскільки їхні доповіді були об’єктивні? Він не виїжджав не тільки на лінію фронту, а й в центри підготовки (не знаю таких прикладів), не спілкувався безпосередньо з військовими, які воювали, з інструкторами (до речі, в нас є ще одна проблема — інструктори), з тими, кого призвали й хто от-от відправиться на фронт. [Тобто суто кабінетний стиль.] Так. І оце делегування повноважень в низи якраз, на моє переконання, є елементом самостраховки й самоусунення від прийняття рішень.
А Сирський, навпаки, перебуває на фронті. Але він, виходить, охоплює не весь фронт, а якусь частину, де він безпосередньо знаходиться й звідки цим процесом керує. Можливо, це теж певним чином впливає на рішення підлеглих на цих відповідних ділянках. А що в тилу? А як йде процес підготовки? А як здійснюється планування наступних операцій? Чи взагалі воно здійснюється? А як відпрацьовують план на наступну кампанію, наприклад?”
За словами генерала Муженка, “ще рік тому таких планів не існувало взагалі. Навіть на короткий період — зимово-весінній, весінньо-літній, літньо-осінній. Вже не кажу, на рік — 2023-й або 2024-й. А повинно бути хоча б загальне планування, щоб розуміти, скільки потрібно сил та засобів”. “У мене є сумніви, що такі плани існували у 2022−2023 роках. Я не готовий зараз казати про другу половину цього року”, – додав він, висловивши припущення, що в росіян такі плани є.
Віктор Муженко констатує, що “з 2019 року пройшло три великі хвилі заміни керівного складу. Без пояснення причин. За другу половину 2019 року і 2020 рік по дуже приблизних оцінках звільнили близько 30 генералів і десь 100 полковників. Потім заміна Хомчака на Залужного. І знову звільнення та зміни керівництва, а це десятки осіб.
Початок війни. Пройшло буквально два тижні, Залужний заявив: «Я зняв десять генералів, а один з них навіть застрелився». І це він поставив собі в заслугу. Це він озвучив, намагаючись заробити якісь бали або, можливо, таким чином нівелювавши майбутні відповідні звинувачення. Потім ще пішла заміна командирів бригад просто в поточному порядку.
Далі заміна команди Залужного на команду Сирського. Щодо «іменних» команд, я взагалі цього не розумію, тому що всі складали присягу на вірність українському народу. I якщо вони «іменні», то перетворюються в клани, в яких служити конкретному начальнику для них найвищий пріоритет, а український народ відходить десь на інший план. Які клани можуть бути в армії? Тоді вона перетворюється на мафію. Команда — це компетентні і фахові однодумці, які виконують суспільно значущі місії, а не задовольняють свої власні інтереси або амбіції, зокрема й корумповані. У нас мета одна — завдати поразки російській федерації та зупинити цю агресію. І ми служимо лише українському народу.
У Сирського схильність призначати на посади за принципом «якщо слухняний — значить свій». Це проявлялося і у Залужного.
Сирський прибрав близько двох десятків генералів і ще сотні полковників. Прийшли нові. При цьому кожний керівник витягував певну команду офіцерів з минулого місця служби. Таким чином, наприклад, в Генеральний штаб з Сухопутних військ прийшли 20−30 осіб (це за заниженою оцінкою). На їхні посади зайшли інші, на місця цих інших ще взяли людей. Тобто отримали в одному органі управління групу людей, які не опанували посад, і в другому та інших теж. В результаті отримали просідання на певний період в кількох структурах”.
Віктор Муженко критикує різкі зміни в керівних органах Збройних сил, вважаючи, що молоді командири не встигають набратися досвіду.
“Ми постійно чуємо «ставте молодих, треба прибрати з армії весь совок». Ці молоді закінчили українські виші (у мене до їхньої освіти теж є питання). І от беруть командира бригади й ставлять на посаду заступника головнокомандувача, тобто він перескочив через чотири-п’ять ланок управління. Як ця людина, при всій повазі до нього, може швидко освоїти цю посаду? Так, був Наполеон. Але він такий один на сотні тисяч.
Тобто ми втрачаємо хорошого комбрига й отримуємо незрілого, м’яко кажучи, керівника управління стратегічного рівня. Оце якраз і є одна із цілей інформаційно-психологічних операцій росіян, яка реалізується рішеннями конкретних військових посадових осіб (незрозуміло, по тупості, або по дурості, або, можливо, по профанації, або ще по чомусь). У них є прізвища.
І таких масштабних замін пройшло три. Тобто це десь до сотні генералів і кількох сотень полковників. І це тільки те, що видно. А насправді кадрових змін набагато більше, якщо взяти всі органи управління”.
“Я завжди хотів поставити запитання кожному з тих, хто йде на посаду, перескакуючи кілька щаблів: «А ти сам себе вважаєш готовим до такої посади? Ти розумієш той обсяг завдань, які перед тобою стоять? Ти маєш загальне бачення?» Сумніваюся в цьому. Просто знаю по собі. Я п’ять років був начальником штабу 8-го корпусу, плюс пів року заступником командира. І коли став комкором, десь два місяці себе відчував не зовсім комфортно, хоча все було знайоме. А в умовах війни така стрімка кар’єра стає реальною проблемою”, – вважає Муженко.
Принагідно він розповідає, що “проблемою є і відсутність ланки молодшого офіцерського та сержантського складу. Якщо ми сьогодні бачимо в штабах, в органах управління тилових груп купу підполковників та майорів, це не говорить про те, що підрозділи, які знаходяться на лінії фронту, укомплектовані молодшими офіцерами та сержантами. Така проблема комплектування нижніх ланок навіть і в мирний час існувала. А зараз вона ще більше відчувається. І це та категорія, яка найбільше зазнає втрат”.
Муженко відзначає: “Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачає певні терміни отримання військових звань. З введенням воєнного стану цей термін скорочується у два рази. Однак всі — і ті, хто на фронті, і тиловики, і викладачі Національного університету оборони — ростуть саме по цій укороченій схемі. Таким чином отримуємо купу полковників і відсутність лейтенантів, капітанів, майорів, тобто керівників рівня взвод-рота-батальйон у військах”.
Журналістка також відзначила, що фактом є те, що Сирський “здав більше територій, ніж Залужний”.
На це Муженко нагадав провальний контрнаступ ЗСУ 2023 року, часів Валерія Залужного, та висловив думку, що підстави для нинішніх втрат були закладені раніше.
“Провальної контрнаступальної операції не повинно було бути. Ми мали цей час використати для створення резервів. І ці резерви мали б бути в бригадах та тактичних угрупованнях, тобто у кожного командира свій резерв, яким він міг керувати, застосовувати, яким допомагати й сприяти підпорядкованим частинам і з’єднанням виконувати поставлені бойові завдання. Хоч в наступі, хоч в обороні. Це мова про оперативний резерв.
І повинен бути стратегічний резерв, який би включав, як я тоді говорив, п’ять формувань рівня корпусу по п’ять-сім бригад. З них два мобільні компоненти — десантно-штурмових військ і морської піхоти, які їх мали серйозно посилити”, – сказав Віктор Муженко.
Колишній головком нагадав, що у 2022 році “вже ставало питання переходу на дивізійну систему. До нагальності цього питання ми зараз знов повертаємось. Так от, нічого ж не було зроблено. Були відповідні проєкти змін в організаційно-штатній структурі Збройних Сил, в тому числі з переходом на дивізійно-корпусну систему. Однак чомусь їх не сприйняли. Не знаю, на якому рівні — військового командування, політичного керівництва або верховного головнокомандувача.
Ми досі воюємо взводними опорними пунктами, які діють однією лінією на фронті. Так не воюють.
В одному документі побачив — 11203-й опорний пункт. Як можна управляти цією системою? Генштаб просто не може відстежувати цю ситуацію. Ми кажемо про стале керівництво та ієрархію, коли комбриг відповідає за свою смугу, комдив — за свою, комкор — за свою. Тактичне, оперативно-тактичне, оперативне, оперативно-стратегічне угруповання і Генеральний штаб.
Сирського звинувачують в так званому мікроменеджменті, що йому доводиться здійснювати управління цими взводними опорними пунктами. Так, тому що немає сил і засобів, немає глибокоешелонованої оборони, немає резервів, які можна було б застосовувати керівникам різних рівнів управління.
Так ця проблема існує вже рік, вона виникла якраз після провалу нашої контрнаступальної стратегічної операції. 10 жовтня 2023 року офіційно почався російський наступ. Росія остаточно перехопила ініціативу на момент заміни головнокомандувача, за два тижні до падіння Авдіївки, яка стала саме цією точкою біфуркації.
Так ця ситуація при кому створена? Вона назрівала не ці два тижні. Її вже неможливо було виправити. Тобто падіння Авдіївки було передбачене, а далі сталися провали й продовження наступу росіян після їх заходу в Очеретине. Очеретине — це якраз була друга стратегічна лінія оборони. Це ті фортифікації, та лінія взводних опорних пунктів, яка була побудована ще у 2015−2016 роках.
Для росіян вже була справа часу — розширювати прориви на інших ділянках, тому що в нас пішов процес закривання дірок, причому не резервами, а знімаючи підрозділи з напрямків. Росіяни це чітко уловили й почали тиснути то на одному, то на іншому напрямках. Ми зняли підрозділи, з’явилася якась умовна прогалина — туди заходять росіяни”, – сказав Муженко.
“Так, є факт, що втрати територій почалися після призначення Сирського. Однак основи цього процесу були закладені під час цієї провальної контрнаступальної операції. Відповідно і відсутність резерву, і зрив мобілізації. Тому ця ситуація, вважаю, можливо з певною затримкою на тиждень-два, хай на місяць, все одно мала об’єктивно трапитись”, – зазначив головнокомандувач 2014-2019 рр.
Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".