На п’ятницю, 28 червня, припадає одне з головних державних свят – День Конституції. У 2024-му українці відзначають 28 річницю ухвалення головного нормативно-правового акту країни.
Цей день став значущим для державотворення України після здобуття незалежності, адже Конституція затвердила основні засади суверенної та демократичної країни:
Фото: конституція України 1996 року (tsdazu.archives.gov.ua)
Примітно, що День Конституції є єдиним державним святом, яке закріплене безпосередньо в Конституції (стаття 161).
28 червня 2024 мало б бути неробочим днем для українців. Проте через воєнний стан вже третій рік поспіль вихідні на День Конституції та всі інші свята скасовуються.
Через 5 років після проголошення незалежності Україна отримала Конституцію. Це сталося вранці 28 червня 1996 року у залі Верховної ради після 24 годин дискусій народних депутатів.
Загалом розробка документа тривала з 1992 року. Для цього була створена конституційна комісія. Проєкт Конституції понад 15 разів змінювався і доповнювався через суперечки та розбіжності представників різних гілок влади. Навіть перед остаточним ухваленням у другому читанні документ містив 6 тисяч правок.
Найбільші дискусії викликали питання затвердження державних символів, мови, статусу Криму. Частина нардепів спочатку відмовлялися погоджувати тризуб та синьо-жовтий стяг. Інші парламентарі вважали, що Крим має стати однією з областей країни, а не автономною республікою.
Також виникли складнощі з мовним питанням, зокрема щодо статусу російської. Врешті українську мову визнали єдиною державною, а іншим мовам нацменшин гарантували захист та розвиток.
Друге читання щодо проєкту Конституції розпочалося в Раді 27 червня о 9 ранку і перетворилося на справжній марафон, що отримав назву “конституційна ніч”. Нардепи працювали безперервно майже добу. Всі статті з трибуни парламенту зачитував депутат Михайло Сирота.
Фото: Михайло Сирота та народні депутати в Раді після ухвалення Конституції (rada.gov.ua)
Саме він очолював конституційну комісію. Сирота зазначав, що боротьба за Конституцію була дуже виснажливою, і були моменти, коли здавалося, що все висить на волосині, і незалежної України не буде.
“Йшла боротьба за те, чи буде українська держава, чи йтиме вона тим курсом, яким йде увесь розвинутий світ?… 27 червня, коли ми зайшли о дев’ятій годині до Верховної ради, ми розуміли, що або ми, не виходячи з Верховної ради, завершимо прийняття Конституції, або що в Україні не буде Конституції”, – згадував він.
Все ж о 9:20 28 червня 315 голосами депутатів основний закон держави було ухвалено.
Процес правотворення на українській території почався задовго до ухвалення Конституції 1996 року. Як зазначають в Українському інституті національної пам’яті, наш конституціоналізм має власні особливості. Найголовнішими з них є демократизм, повага до суспільних та індивідуальних прав.
Ці засади формувалися протягом століть відповідно до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.
Перша збірка законів Київського князівства датується XI століттям. Вона містила норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства.
Увібрали в себе правові традиції Давньої Русі та середньовічної Європи. Встановлювали межі князівської влади та захищали права різних суспільних станів.
Регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.
Конституцію гетьмана війська Запорізького Пилипа Орлика 1710 року вважають першою писемною конституцією Європи. У ній йшлося про обмеження прав гетьмана та необхідність поділу влади на судову, законодавчу, виконавчу.
Фото: Конституція Пилипа Орлика (GettyImages)
29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. УНР проголошувалася суверенною державою, “самостійною і ні від кого незалежною”. Документ не набув чинності через державний переворот гетьмана Скоропадського.
За часів Радянського союзу в УРСР ухвалювали конституції в 1919, 1929, 1937 та 1978 роках. Остання діяла в Україні до 1996 року.
Радянські конституції декларували певний набір демократичних цінностей (загальне виборче право, право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості, свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів), але вони були лише формальністю і насправді слугували прикриттям панування тоталітарного режиму та комуністичної партії.
Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".