У рішення Саміту миру внесли невигідні Україні поправки: “формула миру” Зеленського втрачає пріоритет

До проєкту рішення Саміту миру було внесено невигідні для України поправки, обумовлені тиском з боку Швейцарії та держав Глобального Півдня. Ці поправки загрожують безальтернативному статусу “формули миру” президента Володимира Зеленського і відкривають шлях до інших мирних ініціатив.

Про це ідеться у статті “Європейської правди” “Без миру та з компромісами. Які загрози несе Україні саміт у Швейцарії та чи можна їх уникнути”.

Зазначається, що фінальне рішення саміту, якщо буде схвалене у редакції, з якою змогли ознайомитися деякі ЗМІ, не відповідатиме українським амбіціям.

“Якщо Київ схвалить рішення саміту в нинішньому вигляді, він дасть зелене світло на просування існуючих і появу нових планів, які точно будуть менше враховувати українські інтереси. І навіть найближчі друзі України не зможуть цьому завадити”, – пише у статті головний редактор “Європравди” Сергій Сидоренко.

“Так, ми інвестували багато зусиль у вашу “формулу миру”. Але надалі ми не зможемо бути більшими українцями, ніж самі українці”, – сказав “ЄП” один із західних дипломатів, здивований такою зміною.

У матеріалі йдеться про те, що Швейцарія, яка приймає саміт, врахувала у проєкті рішення пропозиції ключових гравців (та й сама додала кілька не дуже добрих для Києва правок) та розіслала те, що вийшло, у столиці держав-учасниць для остаточної процедури узгодження перед тим.

Цей документ, за даними “ЄП”, “повністю руйнує ідею Саміту миру”. Але Україна під тиском Берна і інших країн відмовилась від власних планів.

“Ключова зміна – це те, що “мирний план Зеленського” перестав бути безальтернативним або навіть ключовим документом для врегулювання війни”, – зазначається у статті.

Тепер йдеться про те, що учасники саміту ґрунтуються на “українській формулі миру та інших мирних пропозиціях”, без особливої ролі будь-якої з них. Таким чином ініціативи на кшталт китайської, окремі позиції якої нагадували формулу капітуляції України, отримують рівно таку ж легітимність, як і український “мирний план”.

Із проєкту рішення саміту також прибрали всі пункти, які могли бути містком до “мирного плану Зеленського”, як-от перелік його пунктів, йдеться також у статті “ЄП.

Окрім того, саміт сконцентрується лише на трьох вузьких питаннях (ядерна безпека, продовольча безпека та звільнення полонених), які є в українській “формулі миру”, але виконання яких не дотичне до досягнення миру.

Швейцарська сторона пояснила, що такий вузький вибір зробили для того, щоби “полегшити досягнення консенсусу”. Однак це несе додаткові загрози для України, зокрема, у питанні подальшого долучення РФ до переговорного процесу і умов, необхідних для цього.

“Тобто для того, щоби Росія перетворилася з агресора на учасника мирних переговорів, потрібно втілити не визначені “заходи зі зміцнення довіри” лише за тематикою “ядерки” і морської безпеки, та щодо обміну полоненими”, – йдеться у статті.

При цьому в обсязі вимог за “ядерним блоком” Україна пішла на суттєві поступки: з проєкту рішення викреслили усі згадки про звільнення або демілітаризацію Запорізької АЕС.

Автор статті Сергій Сидоренко робить висновки: “Звісно, українські учасники можуть говорити про те, що Україна, навіть підписуючи документи, не змінює свою позицію. Київ може аргументувати, що хоча у цьому рішенні не йдеться про виведення військ і про відновлення територіальної цілісності – але ж це саме собою, та й у проєкті кілька разів згаданий Статут ООН…

Але це так не працює. Ухвалення подібного рішення стане потужним сигналом для всього світу про те, що Україна поступилася ключовими принципами, а Зеленський на саміті у Швейцарії особисто схвалив можливість таких поступок.

“ВІДМОТАТИ НАЗАД” ЦЕ НАВРЯД ЧИ БУДЕ МОЖЛИВО.

Та й зі Статутом ООН далеко не все очевидно, як засвідчують документи, що є у розпорядженні “ЄП”: початкове українське формулювання про те, що параметри майбутнього миру мають “відповідати статуту ООН”, змінилося на дещо м’якше, про те, що Статут повинен мати “спрямовуючу роль”. Ми не знаємо, хто з держав-учасниць саміту наполіг на таких змінах, але також не можемо виключити, що дехто мріє використати цю дивну корективу, щоби згодом нормалізувати перегляд кордонів України.

На тлі інших змін у рішенні “мирного саміту” це виглядає цілком гармонійно. Але чи потрібно це Україні?

Є всі підстави вважати, що сама ідея будь-що провести саміт у 2024 році була помилковою. Значно далекоглядніше було би не педалювати цей процес до досягнення необхідних умов; це детально описане вище.

Зараз, звісно ж, від його проведення не відхреститися.

У подію вкладено забагато зусиль. Вдалося, як стверджують, долучити до саміту понад 100 держав; 80 з них візьмуть участь на рівні глав держав та урядів (хоча деякі, як подейкують джерела “ЄП”, не поїдуть у Швейцарію і долучаться онлайн). Та й зараз президент Зеленський подорожує світом і вмовляє “проблемні” країни не приставати до прикладу Китаю чи Саудівської Аравії та погодитися взяти участь.

Зрештою, навіть США погодилися на особисту присутність віцепрезидентки Камали Гарріс та безпекового радника Джейка Саллівана.

Але ми точно ще маємо право відмовитися від підсумкового документа саміту, який після усіх редагувань не видається прийнятним для України. Бо схвалення ТАКОГО підсумкового комюніке несе для нас величезні ризики. Можна послатися на неприйнятні зміни, на їхнє несприйняття українським суспільством тощо – і це буде абсолютно щирою позицією.

Володимир Зеленський має знайти шлях, який дозволить не “вбивати” його “формулу миру”, як це може статися після швейцарської зустрічі, а посилити її і повернутися до того, що саме український мирний план має стати основою завершення загарбницької російської війни.

Є принципи, якими неприйнятно поступатися. Навіть якщо ціною буде втрата десятка учасників саміту. Учасників, які й без того не підтримують нас, а натомість будуть раді долучитися до “альтернативного саміту”, організованого РФ. Про нього, до речі, вже зараз активно натякають у Москві”, – констатує редактор “ЄП”.

Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".