Вербна неділя в історії та традиціях
Свято Вербної неділі означає, що до Великодня вже зовсім близько. За тиждень до Воскресіння Христового віряни всього світу відзначають Вхід Господній у Єрусалима.
Попереду найскорботніший тиждень у церковному році, муки на хресті, погребіння та чудо воскресіння. Але цей день у християн – святковий та радісний.
Коли святкується вербна неділя: історія свята
Вербна неділя відзначається після Лазаревої суботи, рівно за тиждень до Великодня. У 2024 році у християн східного обряду вона припадає на 28 квітня, а християни західного обряду святкували її 24 березня.
Це свято належить до дванадесятих свят – тобто дванадцяти найбільших свят церковного календаря.
Історичною основою цього дня є прибуття Ісуса Христа до Єрусалима. Цей момент описаний в усіх чотирьох Євангеліях – від Матвія, Марка, Луки та Іоана.
Напередодні, у суботу, Ісус вчинив диво і воскресив свого друга, праведного Лазаря. А вже в неділю Христос наказав своїм учням привести молодого осла і в’їхав на ньому у місто Єрусалим, здійснивши пророцтво Захарії.
Євангелісти описують це дійство як величне і пишне свято: в місті зібрався натовп людей на святкування єврейського Песаха. Слава про дива Ісуса йшла перед ним, тож в місті його вітали криками “Осанна сину Давида!” (нині “осанна” зустрічається у переносному значенні “хвала”, а у давні часи вживалося як моління про спасіння).
Шлях Спасителя люди встеляли своїм одягом та пальмовим листям. Власне, звідси і пішов звичай освячувати вербу (як тотемне дерево українців, на заміну пальми, що не росте у нашій місцевості) на згадку про той день, жертву і смирення Господа перед своїм майбутнім.
Що можна робити у вербну неділю: традиції свята
Традиції Вербної неділі налічують багато століть. Це свято здавна одне з улюблених в українців. Його ще називали Вербницею.
У цей день на ранковій службі в церкві освячують гілочки верби. Освячувати можна будь-яку кількість та будь-яку вербу (з листочками, котиками, бруньками або й без них), але обов’язково живу, не суху. Степан Килимник у своїй праці “Український рік у народних звичаях в історичному освітленні” описує давній звичай прив’язувати до вербового пучка свічку, яка мала горіти всю службу.
Етнологиня Галина Олійник каже, у центральній Україні зазвичай освячували самі гілочки верби, а на Галичині та Волині робили композиції, в яких вербу зв’язували з травами, освяченими торік на Спаса, 14 серпня.
Освячені гілочки ставали оберегом до наступної Вербної неділі.
Їх клали за образами в домі, на ночви, де сходило тісто на паску. Шматочки гілочок чи котики з освячених галузок люди ховали в одяг як оберіг від лихого.
Досі популярний давній спосіб привітання одне одного зі святом – стукати легенько один одного освяченою вербою, примовляючи: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень! Уже недалечко червоне яєчко!“
Науковець Євген Онацький пише, слова, що говорять на вербну неділю, як і сама традиція має тисячолітню історію. Корінням вона сягає ще в дохристиянські часи і таке “побиття” вербою мало передати тому, кого б’ють “творчої розбудженої енергії та здоров’я“.
Освячені гілочки ставали оберегом до наступної Вербної неділі.
Їх клали за образами в домі, на ночви, де сходило тісто на паску. Шматочки гілочок чи котики з освячених галузок люди ховали в одяг як оберіг від лихого.
Досі популярний давній спосіб привітання одне одного зі святом – стукати легенько один одного освяченою вербою, примовляючи: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень! Уже недалечко червоне яєчко!“
Науковець Євген Онацький пише, слова, що говорять на вербну неділю, як і сама традиція має тисячолітню історію. Корінням вона сягає ще в дохристиянські часи і таке “побиття” вербою мало передати тому, кого б’ють “творчої розбудженої енергії та здоров’я“.
Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".