The Atlantic: Справжні цілі контрнаступу України мають не виключно військовий характер

Києву потрібно показати росіянам, що ця війна не варта того, щоб її продовжувати.

Групи, які називають себе «Легіон Свобода Росії» і «Російський добровольчий корпус», розпочали рейди на російській території. Безпілотники літали над Москвою, ймовірно пошкоджуючи будинки російських розвідників і турбуючи сам Кремль. Цього тижня повідомлялося про незвично інтенсивні бої в кількох частинах сходу України, причому росіяни і українці надають абсолютно різні версії подій. Також повідомлялося про конфлікти між російськими найманцями з групи «Вагнер» і солдатами регулярної російської армії.

«Що все це означає? Що почався український контрнаступ», – пише в статті для The Atlantic американська журналістка і лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбаум.

Вона нагадує, що в ці дні Захід відзначає 79-ту річницю Дня висадки союзників в Нормандії. Вона підкреслює, що нинішня українська військова операція багато в чому не нагадує і, ймовірно, не буде нагадувати висадку на французькому узбережжі. Можливо, як і тоді, в якийсь момент в одному місці буде сконцентровано багато українських військ, які понесуть величезні втрати – а можливо, і ні. Можливо, буде рішуча, скоординована російська військова відповідь. І ще може статися так, що відповідь буде більше схожа на те, що сталося у вівторок, коли була зруйнована Каховська дамба, яка перебувала під прямим російським контролем, що призвело до затоплення півдня України. Це була не єдина подібна катастрофа: за останні кілька днів на окупованих Росією територіях також сталася низка менших штучних повеней.

«Цей контрнаступ також буде відрізнятися від фільмів про День висадки, тому що цілі України не суто військові», – пише Еплбаум.

Вона визнає, що українські сили промацують російську оборону вздовж і впоперек 1000-кілометрової лінії фронту, проводять «формувальні операції», завдаючи ударів по складах боєприпасів та інших цілях в тилу росіян. І Україна хоче повернути собі території, втрачені з лютого 2022 року, а також території, втрачені в 2014 році. І на Заході знають, що українська армія здатна це зробити, тому що вона вигнала окупантів з півночі України на самому початку війни. А у вересні українські військові відвоювали у росіян частину Харківської області, а через кілька місяців – місто Херсон.

«Але крім того, що вони відвойовують землі, вони також проводять своєрідну психологічну операцію: вони повинні переконати російську еліту, що війна була помилкою і що Росія не може її виграти, ні в короткостроковій, ні в довгостроковій перспективі. З цією метою вони також намагаються переконати пересічних росіян, що вони не в такій безпеці, як вони думали, що війна ближче до їхніх домівок, ніж вони вважали, і що президент Владімір Путін не такий мудрий, як вони собі уявляли. І все це українці мають зробити без повномасштабного вторгнення в Росію, без окупації Москви і без ефектної капітуляції Росії на Красній площі», – йдеться в статті.

Еплбаум пояснює, що підрозділи, сформовані з росіян, які виступають проти Путіна і воюють в Росії, – це частина цієї боротьби. Вони справді переслідують військову мету. Рейди в регіони РФ можуть допомогти нейтралізувати безпосередню прикордонну зону і відволікти російські війська від більш важливих боїв.

Але вони теж є частиною іншої гри. Як сказав один з членів групи з позивним «Цезар» в інтерв’ю The New York Times, вони мають на меті «продемонструвати народу Росії, що можна чинити опір і боротися проти путінського режиму всередині країни». Самим своїм існуванням вони доводять, що апатія не обов’язкова, що російська нація не об’єднана, і що ніхто не в безпеці лише тому, що живе в межах Росії.

Удари безпілотників по Москві можуть мати такий самий ефект. Не відомо, хто їх запустив: українські спецпризначенці, російські диверсанти чи може українські військові, які прикидаються російськими диверсантами. Але ефект той самий: вони показують москвичам, що ніхто не недоторканний, навіть ті, хто сидять в Кремлі. Можливо, вони не переконають людей «створити опір і боротися проти путінського режиму», але вони можуть допомогти переконати людей почати думати про те, що буде далі.

І справді, деякі люди явно замислюються про те, що буде далі. Хоча немає жодних доказів того, що Євгеній Прігожин, який очолює найманців «Вагнера», активно намагається усунути Путіна.

«Він, швидше, бере участь у конкурсі на його заміну, якщо російський президент випадково випаде з вікна», – допускає Еплбаум.

Під час інтерв’ю в понеділок Прігожин висміяв розкішне життя дочки міністра оборони Росії Сєргєя Шойгу, припустивши, що сам Шойгу ледачий. А ще він розповів про начальника Генштабу, який влаштовує «параноїдальні істерики, кричить і верещить на всіх, хто його оточує». Він сказав, що лишилося «два місяці до розстрілів», маючи на увазі розстрільні команди, які ліквідують цих лідерів РФ.

Один російський офіцер, який заявив, що був захоплений і допитаний найманцями «Вагнера», виступив із заявою, в якій стверджував, що люди Прігожина погрожували і принижували російських солдатів. Прігожин, у свою чергу, стверджує, що регулярна російська армія відкрила вогонь по його найманцях і залишила міни, щоб перешкодити їхньому пересуванню.

У цьому контексті руйнування не лише великої дамби на Дніпрі, але й інших дамб та водних шляхів по всій окупованій Україні має чітку мету. Повені створюють хаос, змушуючи українську державу піклуватися про евакуйованих. Вони створюють великі, несподівані водойми між українськими і російськими військами, унеможливлюючи переміщення техніки.

«Ці дії також надсилають психологічний сигнал: ми зробимо все, що завгодно, щоб зупинити вас. Нам байдуже, як це буде виглядати. Нам байдуже, кому це зашкодить», – вважає американська журналістка.

Підтверджені репортажі свідчать, що російський окупаційний режим не рятує людей, які опинилися на даху свого будинку через повінь, і що російська армія обстрілює тих, хто бере участь у рятувальних операціях.  Російські солдати також потонули. Армію, яка була готова втратити десятки тисяч людей у безглуздій дев’ятимісячній битві за Бахмут, навряд чи це хвилює.

«Пам’ятайте, що все це: дивні психологічні операції, підірвана дамба, російські міжусобиці – почалося ще до того, як хтось помітив підготовлені на Заході і озброєні західною технікою українські бригади, які повинні були очолити цей контрнаступ», – підкреслює автор.

У вівторок Міністерство оборони Росії з великою помпою оголосило, що знищило частину західної техніки, в тому числі німецький танк Leopard 2. Через кілька годин російські блогери переглянули відзняті відеозаписи. Виявилося, що знищені об’єкти – ніякі не танки Leopard, а трактори John Deere. До подальших повідомлень російського Міноборони слід ставитися з обережністю.

«Те, що ми бачимо, це не «туман війни» в старомодному розумінні. Це своєрідний вихор торнадо, вир претензій і зустрічних претензій, мемів і контрмемів, справжніх боїв, які точаться поза екранами телевізорів, і фальшивих, що відбуваються на камеру», – йдеться в статті.

За висадкою в Нормандії послідував довгий, кривавий марш союзників через Францію, за яким ніхто вдома не спостерігав у реальному часі. Впевненість у тому, що день висадки був справжнім переломним моментом, з’явилася лише в ретроспективі. Український контрнаступ поки що розчаровує шанувальників панорамних драм, ефектних битв і героїчних історій. Це може статися, а може і не статися, згодом.

«А поки що пам’ятайте, що справжня мета контрнаступу – не розважити вас», – підкреслює Еплбаум.

Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".