“Нас не зламати та не перемогти”: дві історії миколаївських паралімпійців, які поєднують спорт та волонтерство

Миколаївські паралімпійці Олег Науменко та Андрій Козленко, крім спортивної діяльності, від початку повномасштабного російського вторгнення займаються волонтерством. Спортсмени поєднують тренування разом із допомогою військовим й цивільним.

В ефірі спецпроєкту Українського радіо: Миколаїв “Незламні” Науменко та Козленко поділилися своїми історіями.

Олег Науменко згадує, як для нього розпочалося 24 лютого 2022 року.

“Мене розбудила мама. Сказала, що лунають вибухи. Об 11:00 ми з другом, який, на жаль, загинув в обласній раді, вже домовлялися, що треба для коктейлів Молотова та іншого. Почали збирати гуманітарну допомогу, спочатку військовим, потім почали до Миколаєва перших поранених привозити в лікарню. Ось так все пішло, пішло”, — розповідає Олег Науменко.

За словами Науменка, він зрозумів сутність “руського мира” ще у 2014 році. Луганчанин починав спортивну кар’єру в Донецьку.

Я був до цього готовий, якщо чесно. Тому що я з Луганської області, для мене було очевидно, що Росія не зупиниться, і вона піде далі.

З початку повномасштабного вторгнення волонтерство поєднує зі спортом.

“Зараз вся Україна, нас армія в 30 мільйонів. Тому ми й сильні, тому нас і не зламати, ніколи не перемогти. Зараз вся країна об’єднана і намагаються всі робити одну справу, справу, яка допоможе нам перемогти. Найбільші зусилля нам треба докласти на фініші”,— каже Олег Науменко.

Саме зараз знову усім зібратися, створити той кулак, і вже зробити вирішальний удар по московським загарбникам. І поставити крапку, щоб вони надовго запам’ятали, що до українців просто так лізти не треба.

Олег Науменко разом з товаришами збирав кошти на виготовлення перископів. Їх друкують на 3D-принтерах. Перископ допомагає проглядати позиції військових РФ, не виходячи з укриття, і тим самим убезпечує життя українських військових.

“Військові можуть проглядати позиції за допомогою перископів, не дуже висовуючись з окопів. Також робимо збори на дрони, хвостовики. А так взагалі, якщо військові щось просять, у нас дуже гарні розробники, можуть зробити будь-яку річ, що в наших силах”, — говорить Олег Науменко.

У березні 2023 року паралімпієць завоював бронзову та срібну медалі на Кубку світу з фехтування на візках в італійському місті Піза. Готується до наступних етапів змагань на шляху до Паралімпійських ігор 2024 року.

“Тих тренувань, які були до повномасштабного вторгнення, їх вже звичайно немає. І більше часу я тренуюсь сам, намагаюся більше працювати над фізичними вправами. Немає змоги тренувати якісь тактичні або інші етапи підготовки, техніку напрацьовувати. Я навіть сам трохи здивований, бо останні три старти беру медалі, не знаю, хто дає мені сили на це. Або наші військові, або наша країна дає більше впевненості”, — говорить спортсмен.

Раніше я фехтував для себе, а зараз я фехтую за свою країну. Це дуже сильно мотивує.

Паралімпієць Андрій Козленко — срібний та бронзовий призер Чемпіонатів світу і Європи з плавання, фіналіст Паралімпійських ігор 2016 року. Останні роки займається тренерською роботою.

“Я вважаю, що спорт — важливий елемент цієї війни. Хоч у нас нічого і не працює, немає світла, ми все одно готові працювати й показувати на міжнародній арені, хто є Україна, і хто є наші спортсмени. Багато басейнів зараз не працює, багато чого не працює, людям важко, але вони починають більше працювати над ментальним ставленням. Є в плаванні таке поняття як “суха вода”, коли ми відпрацьовуємо елементи на суші”, — говорить Андрій Козленко.

Ми можемо робити ті речі, які нам здавалися неможливими. А зараз паралімпійці та всі українці кожен день доказують це своїми діями.

24 лютого 2022 року запам’ятав на все життя, говорить Андрій.

“24 лютого я був у батьків, мені було потрібно зранку на роботу поїхати, я залишився у батьків. Пів шостого ранку, мене розбудив тато та каже: “Почалася війна”. Ось так. А потім новини, і багато в перший день було інформації, потрібно було з усіма зв’язатися, дуже важко було в перші дні, таке відчуття, ти не знаєш що робити. Важкий день був”, — згадує Козленко.

Рік минув. Кожен з нас вже знає, як діяти в тій чи іншій ситуації. Обстріли, немає світла, кожен з нас вже навчився пристосовуватись до таких умов. Ми молодці!

Зі слів плавця, про евакуацію з України навіть не думав.

“По-перше, я українець, я не міг залишити свою країну, своє місто, для мене це дуже важливо. Я виступав під нашим прапором на міжнародних змаганнях і на Паралімпійських іграх, кожен раз дуже пишався, коли підіймався наш прапор, і коли ми співали всією командою гімн України. А по-друге, тут вся моя сім’я, я не міг поїхати й залишити”, — говорить Андрій.

Спортсмен в перші дні після початку вторгнення почав займатися волонтерством.

“Десь на третій-четвертий день я зрозумів, що потрібно робити, чим зараз займатися. Перші кроки були волонтерства. Мені потрібно було виїхати до Болгарії та закупити там ліки. Я туди поїхав, закупив багато ліків, привезли їх людям”, — розповідає Андрій Козленко.

За ініціативи плавців паралімпійців Андрія Козленка та Богдана Гриненка створена команда волонтерів @home.iak.

“Почалося з п’яти людей, потім більше, більше, більше. І потім наш штат налічував 12-15 людей. На початку вторгнення ми багато робили гуманітарної допомоги, тоді ще не було фондів всяких, які нам потім допомагали. Щось закупили, самі пакети закупили, склали в них їжу. Заявки ми приймали через Інстаграм, через номер телефону. Потім ми вже почали співпрацювати з фондами, і вже було потім легше”, — говорить спортсмен.

Андрій Козленко розповідає, команда волонтерів має два структурні підрозділи — частина людей займаються гуманітарним напрямком, інша — військовим.

“Були випадки, коли ми були “на нулі” й в окопах, але більше десь на півдорозі, скажемо так. Коли ти там, в тебе розуміння життя змінюється. Хлопці, які там щодня, просто герої. Там ти відчуваєш, як наша країна, як ми, як наші воїни, захищаємося та що ми робимо щодня для того, щоб ми перемогли”, — каже Козленко.

Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".