Селище Посад-Покровське, що на Херсонщині, відновлюють після обстрілів

За 35 кілометрів від Херсона, на межі із Миколаївщиною, розташоване селище Посад-Покровське. Населений пункт від початку повномасштабної війни був під щоденними обстрілами російських військових. Після звільнення Херсона, що сталося в листопаді 2022 року, селище поступово відновлюють.

Жителі Посад-Покровського розповіли кореспондентам Суспільного, як живуть та чого потребують.

“Допомагають нам дуже добре, і лісом, і стройматеріалами, і продуктами — не ображаємось на це. Мій будинок, слава Богу, цілий. Трошки осколками побита криша, вікна цілі. Харчування привозять, магазин виїзний сюди приїжджає. Стоїть пів дня. Ми в ньому робимо покупки”, — каже жителька селища Посад-Покровське Марія.

“15 березня, в тому році (2022-му — ред.), як прилетів до нас літак, це ж рознесло ці будинки перший раз. Так до обстрілів ми вже звикли. Знали, що летить, знали куди летить, звідки вилітає. А тоді літак о шостій ранку як прилетів, то ми вже дуже злякалися були — в той день відразу виїхали, бо почався ад”, — згадує жителька селища Посад-Покровське Тетяна.

“Будматеріали потребуємо. Бо наш будинок згорів, ми йдемо як під нульове відшкодування. А відшкодування сказали не буде, бо у нас немає паспорта на хату. І ми тепер взагалі не знаємо, що робити. Дошки нам не дають, бо нам не положено. Сама я шукаю волонтерів. Щовечора лягаєш і думаєш всю ніч, що робити далі”, — говорить Тетяна.

“Світло чекаємо. Вже почали робити. То надіємось, казали до квітня, може, зроблять. Дитина ходить у “Пункт незламності”. Інтернет нам провели — Старлінк, то сюди ходить щодня на уроки онлайн”, — каже Тетяна.

“Тут не солодко. Дуже важко. Ми місяць майже просиділи у погребі з дітками, то тікали 16-го чи 17 березня о десятій годині ночі, ще й потрапили під обстріл, автомобіль обстріляли. Це дуже страшно, я навіть не хочу це згадувати”, — розповідає жителька селища Посад-Покровське Наталя.

“Вода у нас теж проблема. Це добре, що у нас свердловина дома і люди приїжджають до нас. Нам потрібне і горючка, і якийсь інтернет, щоб дітки навчалися. Вікон, дверей немає. В людей є, звісно, і гірше. У нас ще більш-менш, що можна проживати. Ми були у Вінницькій області. Потім були у дочки старшої в Одесі. В хостелі жили, а потім повернулися сюди. Як звільнили Херсон, то ми повернулися сюди. Дім є дім”, — говорить Наталя.

Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".