Окупанти занапастили у війні з Україною близько тисячі фахівців, на яких витрачали роки та мільйони доларів

У війні з Україною росія втратила понад 900 елітних фахівців, на підготовку яких пішли роки зусиль та мільйони доларів.

Про це повідомляє BBС.

За оцінкою як західних та російських експертів, загальновійськові підрозділи російської армії виявилися не готовими до штурмових дій. У результаті завдання, які зазвичай ставляться перед піхотою, довелося вирішувати загонам спецназу, морпіхам та десантникам.

Саме ці з’єдння, які традиційно вважаються «елітою російської армії», зазнали відчутних втрат за шість місяців вторгнення в Україну. Загинули й десятки військових льотчиків. На думку експертів, заповнити втрату всіх цих фахівців рф буде проблематично.

На 1 вересня за відкритими даними ВВС вдалося встановити загибель 151 військовослужбовця спецназу ГРУ, майже кожен четвертий з них – офіцер (22%). Ці цифри не відображають реальної кількості втрат, але дають можливість хоча б приблизно оцінити, скільки бійців спецназу вибуло з підрозділів російської армії, яка воює в Україні.

Судячи з некрологів, що публікуються, найбільші втрати в ході вторгнення в Україну зазнала 22-а гвардійська бригада спецназу. Загинуло щонайменше 30 військовослужбовців бригади, зокрема чотири офіцери – командира роти (при цьому у складі бригади всього чотири роти спецназу).

За оцінкою експерта Центру військово-морського аналізу Майкла Кофмана, на кожного загиблого російського військового під час війни в Україні припадає близько 3,5 поранених. На основі цих даних можна припустити, що з рядів 22-ї бригади спецназу ГРУ в результаті загибелі або поранення могли вибути (щонайменше тимчасово) не менше 130 осіб.

Точна чисельність загонів спецназу засекречена. Але навіть за консервативними оцінками, вибуття 130 бійців може бути рівноцінним повному виходу з ладу однієї з рот спецназу. У ході війни у Чечні розвідроти спецназу ГРУ налічували по 45-70 осіб. Якщо брати за основу таку оцінку, не виключено, що з ладу виведено половину розвідрот бригади.

Подібні втрати під час війни в Україні зазнали й інших з’єднань спецназу ГРУ. 24-та гвардійська бригада втратила щонайменше 21 особу, у тому числі чотирьох офіцерів. Також відомо про 26 загиблих військовослужбовців 3-ї гвардійської бригади спецназу, зокрема про п’ятьох офіцерів. В Україні загинув заступник командира 16-ї гвардійської бригади спецназу у званні підполковника, начальник штабу цієї ж бригади у званні майора, а також командир роти у званні капітана.

Втрата офіцерів спецназу може бути для російської армії найбільш чутливою і важковідновною, зазначають опитані BBС експерти.

У разі вибуття рядових фахівців (наприклад, гранатометника або мінометника), бійця іншої спеціальності, який прийшов на заміну, можна перенавчити за кілька тижнів, у рідкісних випадках – за один-два місяці. Якщо гине командир роти спецназу ГРУ, то замінити його може лише офіцер такої ж військової спеціальності.

На підготовку лейтенанта відповідної кваліфікації потрібно щонайменше чотири роки. А для того, щоб очолити роту, лейтенант має набратися досвіду і пройти шлях до капітана, що вимагатиме ще близько чотирьох років. У сумі – не менше восьми років підготовки, зазначають фахівці.

У СРСР спецназу ГРУ доручалося проведення найважливіших секретних операцій та диверсій у тилу противника. Щоб забезпечити їх найкращою зброєю та формою, над спецзамовленнями працювали окремі науково-дослідні інститути. У росії загонам ГРУ стали доручати інші – незвичні їм – завдання, оскільки багато інших армійські підрозділи виявилися підготовлені до участі у боях. У перші роки війни в Чечні спецназ ГРУ нерідко використовували просто як загальновійськову розвідку. А в ході штурму Грозного загони спецназу взагалі включали до складу штурмових груп на загальних засадах.

Опитані експерти зазначають, що в ході війни на території України загони ГРУ знову використовуються для вирішення невластивих елітних розвідників завдань, а це призводить до додаткових втрат.

Аналогічний висновок можна зробити і на підставі некрологів, що публікуються. Наприклад, повідомляється, що майор ГРУ Андрій Кунаков загинув у Маріуполі під час «зачистки вулиці». Зазвичай огляд та перевірку вулиць у захоплених населених пунктах проводять підрозділи «другого ешелону». Кидати на подібні завдання елітних розвідників – щонайменше дивно.

У мирний час силові підрозділи росгвардії зазвичай спеціалізуються на розгоні демонстрацій, і навіть операціях із затримання конкретної людини чи невеликих збройних груп у різних населених пунктах росії.

Незважаючи на це, в Україну росгвардійців направили з першого дня вторгнення. Станом на 1 вересня відомо про загибель 245 співробітників росгвардії, більша частина з них – співробітники підрозділів особливого призначення (загони спецназу, СОБР та ОМОН). Майже у кожного четвертого з них було офіцерське звання.

Щонайменше 16 загиблих росіян – володарі особливої відзнаки, крапового берета, які вважаються в рф елітою спецназу.

Згідно з відкритими даними, на 1 вересня найбільші втрати особового складу зазнав 25-го загону спецназу «Барс» з Казані. В Україні загинули 10 його співробітників, включаючи двох офіцерів. Судячи з пам’ятника на території частини, за півроку війни в Україні загін втратив стільки ж людей, скільки за 10 років конфлікту в Чечні.

Схожі втрати й у загону спецназу «Меркурій» із міста Смоленська. За підсумками невеликого розслідування ВВС вдалося підтвердити загибель щонайменше 10 службовців загону.

28 липня ветеранська організація “Братство крапових беретів-Пенза” опублікувала відео, на кадрах якого можна побачити меморіальний куточок у розташуванні 26-го загону спецназу “Меркурій”. На столі виставлені фотографії 18 спецназівців із чорними поминальними стрічками, поруч лежать дві гвоздики.

Після короткої публікації BBC про підсумки вивчення відео, початковий пост було видалено, але в мережі залишилася його збережена копія. Порівнюючи стоп-кадри відео з даними у відкритих джерелах, вдалося підтвердити імена 10 загиблих спецназівців.

Таку тенденцію помітили і щодо ситуації на російських кладовищах. У пошуках поховань російських військових, загиблих після 24 лютого 2022 року, виявляють не лише могили тих, про чию загибель повідомлялося публічно, а й приблизно стільки ж (а іноді й більше) поховань солдатів та офіцерів, про смерть яких не повідомляли ні влада, ні місцеві журналісти, ані родичі у соцмережах.

На підставі цих спостережень можна припустити, що список підтверджених втрат особового складу російської армії, який веде ВВС, може містити щонайменше на 40-60% менше імен, ніж реально поховано в росії.

Надходять повідомлення і про втрати у спецназі «Вітязь»: там щонайменше семеро загиблих, включаючи двох офіцерів. Цей загін був першим спецпідрозділом у складі внутрішніх військ, тому служба там вважається особливо престижною, а стандарти підготовки бійців – одними з найвищих.

З відкритих джерел відомо про 20 співробітників ФСБ та ФСО, які загинули під час вторгнення в Україну. Більшість цих втрат – службовці прикордонних військ, які підпорядковуються ФСБ. Проте є серед загиблих і офіцери найзасекреченіших підрозділів.

За даними експерта з російських спецслужб Андрія Солдатова, у бойових діях на території України бере активну участь Центр спеціального призначення ФСБ, зокрема й під час проведення силових операцій на окупованих територіях (наприклад, у Херсоні).

Відомо про загибель підполковника Управління спеціальних операцій ЦСП ФСБ Миколи Горбаня. Камчатські ЗМІ повідомляли про загибель підполковника спецназу ФСБ Сергія Привалова. Також знайшли поховання та інших фсбшників.

Для порівняння: востаннє більше трьох співробітників за півроку «Альфа» втрачала у 1995-1996 роках – після важких штурмів у Будьоннівську та Первомайському.

Десантники становлять рівно п’яту частину всіх ідентифікованих російських військовослужбовців, які загинули під час війни в Україні.

Крім досвіду кількох підрозділів, з’єднання російської піхоти не брали активної участі у бойових діях з часів російсько-грузинської війни 2008 року.

«Загальновіскові підрозділи ЗС рф виявилися не готовими до штурмових дій. Причому мала частина – концептуально, через нестачу у штаті важкої техніки, а набагато більша – технічно, через банальне невміння вести ближній бій зі стрілецькою зброєю», – зазначає відставний російський офіцер Олександр Аратюнов.

У результаті основна тяжкість боїв у перші тижні війни лягла на загони ПДВ.

Судячи з відкритих даних, найбільших втрат зазнав 331-й гвардійський полк ПДВ з Костроми: там лише офіційно налічується понад 80 загиблих, зокрема командир полку та ще 20 офіцерів.

З урахуванням тих військовослужбовців, про смерть яких публічно не повідомлялося, реальна кількість загиблих у 331-му полку може досягати 150 осіб. Якщо додати до цього приблизно поранених (з розрахунку, що на кожних двох загиблих припадає приблизно по сім поранених), полк міг не дорахуватися 650-670 осіб. Це більше половини передбачуваної чисельності 331 полку на момент початку війни.

Серйозні втрати зазнав і 247-й гвардійський полк ПДВ зі Ставрополя. За рік до початку війни він отримав спеціальний вимпел міноборони «на знак особливої довіри та визнання заслуг». За шість місяців бойових дій в Україні десантники втратили 63 особи, включаючи командира полку та не менше 12 інших офіцерів.

Набагато менше відомо про втрати в найелітнішому загоні ВДВ – 45-й гвардійській бригаді спецназу, що базується в підмосковній Кубинці. За відкритими джерелами Бі-Бі-Сі вдалося встановити загибель 14 військовослужбовців цього підрозділу, зокрема одного офіцера. Для порівняння: за сім років військових операцій росії в Сирії повідомлялося лише про трьох загиблих військовослужбовців цієї бригади.

Активну участь у вторгненні на територію України взяли підрозділи російської морської піхоти. Здебільшого вони воюють на південному фронті.

За відкритими даними, найбільших втрат зазнала 810-та гвардійська бригада, що базується в анексованому Криму. Морпіхи втратили щонайменше 56 людей, включаючи двох командирів бригади: Олексій Шаров загинув ще в березні, а Сергій Кенс, що змінив його, – у липні.

Статутні аптечки морпіхів та інших російських військовослужбовців містять гумовий джгут зразка 60-х років минулого століття і не включають сучасні джгути-турнікети, кровоспинні засоби та оклюзійні пластирі, давно введені до складу медичних підсумків країн НАТО. Через це у поранених солдатів російської армії набагато менше шансів вижити, ніж у їхніх західних колег.

336-а гвардійська бригада втратила 40 морських піхотинців, у тому числі начальника штабу бригади у званні полковника та замполіта бригади у чині підполковника. Також відомо про 52 загиблих із 155-ї гвардійської бригади, серед них – вісім офіцерів.

Станом на 1 вересня Бі-бі-сі має інформацію про 67 російських військових льотчиків, які загинули під час вторгнення в Україну (включаючи штурманів і бортмеханіків).

Це особлива категорія втрат, оскільки екіпажі бойових літаків та гелікоптерів – штучні фахівці та еліта будь-якої армії світу. Підготовка одного льотчика-снайпера може займати 15-17 років і коштує 12-14 мільйонів доларів.

Незважаючи на формальну наявність сотень сучасних та боєздатних багатоцільових винищувачів та винищувачів-бомбардувальників, провести масштабну наступальну повітряну кампанію повітряно-космічні сили Росії не змогли, зазначають експерти. Не виключено, що це пов’язано із втратою у перші місяці війни провідних військових льотчиків.

Щонайменше п’ятеро загиблих пілотів – люди віком понад 50 років. Відомо, що деякі з них мали вийти у відставку ще кілька років тому. Їхня участь у бойових вильотах може бути свідченням нестачі молодого покоління кваліфікованих та мотивованих пілотів.

За оцінкою британської розвідки, протягом багатьох років програма підготовки військових льотчиків у росії йшла за суворим і заздалегідь затвердженим планом, який мав на меті справити враження на високопосадовців.

Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".