Без їжі, питної води, ліків і під суворим контролем російських окупантів — так живуть приблизно дві тисячі мешканців Олешків із квітня 2026 року. Місто опинилося в окупації з перших днів повномасштабного вторгнення. Однак із весни 2026-го ситуація загострилася: жителям бракує продуктів, медикаментів, а виїзд на підконтрольну територію України блокує росія.

Із травня Міністерство закордонних справ ініціює перемовини щодо термінової евакуації цивільних. На початку жовтня гуманітарну ситуацію в Олешках розглядала ОБСЄ. Небайдужі українці зі свого боку говорять про проблему на всіх можливих майданчиках: від соцмереж до спортивних матчів за кордоном.
Але дві тисячі людей досі в облозі.
Які важелі впливу на росію може використати Україна, чи траплялися подібні ситуації за час російсько-української війни і які рішення тоді спрацювали — “Рубрика” розпитала Олександра Павліченка, виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини.
Що відбувається в Олешках
До повномасштабного вторгнення тут мешкало 24 тисячі осіб, нині — близько двох тисяч. За роки окупації Олешки перетворилися на місто-привид через знищену інфраструктуру та відсутність продовольства й медикаментів. Електро- та газопостачання теж давно немає.
Востаннє продукти завозили ще в травні цьогоріч. Зараз українські військові намагаються доставити харчі та ліки завдяки дронам. Однак військові рф перешкоджають доставці та відбирають пакунки з їжею у місцевих жителів.
Росіяни використовують Олешки як плацдарм для обстрілів правобережної України, зокрема Херсона. Відстань по прямій між цими містами — до 10 км. Однак виїхати з Олешків неможливо через заміновані дороги. Як зазначав Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, мешканці мусять обирати між голодом та ризиком підірватися на міні.
“Олешки знаходяться на лінії бойових зіткнень, а мешканці стали заручниками росіян, які не дозволяють звільнити їх і дати можливість виїхати, прикриваючись людьми, як живим щитом”, — зазначає Олександр Павліченко.
Як ситуацію в Олешках визначає міжнародне право
З юридичного погляду, гуманітарна криза в Олешках, а також використання населення як живого щита, це порушення четвертої Женевської конвенції (про захист цивільного населення під час війни) та воєнний злочин за восьмою статтею Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС).
Олександр Павліченко порівнює ситуацію в Олешках із рішенням МКС щодо прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та колишнього міністра оборони Йоава Галанта. 21 листопада 2024 року МКС видав ордер на їхній арешт. Суд зазначив, що є підстави вважати, що вони несуть кримінальну відповідальність, зокрема за воєнний злочин — використання голодування як методу ведення війни. Йдеться про позбавлення цивільного населення Гази необхідних для виживання продуктів харчування, води, медикаментів, пального та електроенергії.
“Це так званий «starvation as a method of warfare», тобто створення жорстоких умов, коли страждає цивільне населення… В Олешках так само немає електроенергії, немає доступу до продуктів, медикаментів і медичного обслуговування. Крім того, є тотальна заборона залишати ці місця, відбувається так собі геттоїзація”, — пояснює експерт.
Наскільки унікальна ситуація в Олешках
Через росію подібна гуманітарна криза вже виникла в Голій Пристані, Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці Херсонської області. Ці села розташовані поруч з Олешками.
Якщо проаналізувати перебіг російсько-української війни, починаючи з 2014 року, то Олешки та прилеглі населені пункти — не єдині, хто опинився в таких умовах.
У 2014-2015 роках під час боїв за Дебальцеве та Вуглегірськ росіяни руйнували інфраструктуру міст і перекривали постачання води, їжі й ліків.
На окупованих територіях Донеччини з 2014 року бойовики конфісковували українську гуманітарну допомогу, а також грабували вцілілі магазини.
Війська рф регулярно зривали домовленості про “режими тиші” й закривали “зелені коридори”. Так було в Іловайську у 2014-му, у Дебальцевому у 2015-му, у Маріуполі, Ірпені, Бучі, Чернігові у 2022-му…
За словами Олександра Павліченка, ситуація в Олешках схожа і до тієї, що була в селі Ягідне на Чернігівщині у 2022 році. Тоді російські військові загнали в підвал місцевої школи понад 300 мешканців, їх утримували без доступу до води, їжі та свіжого повітря. Людей катували, розстрілювали, дехто загинув через нелюдські умови в підвалі.
Також експерт згадує збиття малайзійського пасажирського літака “Boeing 777” біля Донецька влітку 2014 року. Це стало одним із перших випадків, коли росія відмовила міжнародним експертам у доступі до території, яка де-юре — українська.
“Росія грає за своїми правилами, і їх потрібно враховувати. Коли Україна, наприклад, веде бойові дії й атакує, зрозуміло, що масованого обстрілу тих же Олешок не можна допустити, тому що там перебувають близько двох тисяч людей.
Саме з такою метою їх там і утримують — щоб вони не виїжджали. Це живий щит для російських військових, яких в Олешках перебуває велика кількість. Власне, вони ховаються за захистом цього мирного населення. От і все”, — коментує Олександр Павліченко.
Як говорити з росією про евакуацію цивільного населення з Олешок
Як наголошує Олександр Павліченко, криза в Олешках потребує врегулювання через діалог із росією. Водночас їй байдуже до того, як її дії кваліфікує міжнародне право.
Ситуацію ускладнює те, що для росії не мають значення дії і прохання ООН, Євросоюзу, ОБСЄ чи Ради Європи. Можливо, рф дослухалася б до Китаю або США, прогнозує правозахисник. Саме так свого часу вдалося звільнити з полону п’ятьох командирів оборони “Азовсталі” у 2023 році. Тоді у розв’язання проблеми втрутилася Туреччина та її президент Реджеп Тайїп Ердоган.
У випадку з Олешками єдиний гравець, який може офіційно зайти на ці території без порушення норм міжнародного гуманітарного права, це Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Він має надіслати до росії запит щодо можливості здійснення гуманітарної місії.
“Без погодження з росією нічого не можна зробити, бо це буде порушенням, а МКЧХ діє тільки в системі дозволів. Коли їм дозволяють, вони заходять. У них немає позиції сили. А те, що росія надасть можливість зайти в Олешки Міжнародному Комітету Червоного Хреста — малоймовірно”, — додає правозахисник.
Раніше росія відмовляла у здійсненні офіційних місій ООН, коли йшлося про відвідування спаленої колонії в Оленівці у 2022 році. Тоді міжнародним експертам так і не вдалося вивчити обставини загибелі українських військових.
Коли у 2024 році під Бєлгородом розбився літак з українськими військовополоненими, Україна наполягала на міжнародному розслідуванні за участю ООН та МКЧХ. Утім, росія вкотре відмовила в цьому.
“Тобто росія в жодному випадку не надає дозволу на будь-який міжнародний моніторинг. Вона може його імітувати, запросити умовних представників із Венесуели, Куби, Зімбабве тощо, які розповідатимуть, що вони все побачили й занотували, але це не має ніякої юридичної сили і впливу на вирішення ситуації. А йдеться про конкретні долі конкретних людей, конкретний порятунок і конкретні можливі дії. Щоб це відбулося, треба шукати межу компромісу, пропонувати щось росії, щоб вона допустила гуманітарну місію”, — зауважує Олександр Павліченко.
У ситуацію могло б втрутитися російське товариство Червоного Хреста, але проти цього категорично виступає українська сторона, додав правозахисник. Бо це фактично робить легітимною окупацію цих територій. Також перед Україною виникне дилема: погоджуватися на місію російського товариства й у такий спосіб рятувати людей, чи відмовитися через юридичні та політичні наслідки.
Та є ще один нюанс. Якщо в Олешках з’являться представники російського Червоного Хреста, Україна заявить про це до МКЧХ, бо це проникнення на чужу територію без нашого дозволу. Через це російське товариство ЧХ може позбутися мандата, як свого часу його втратив Білоруський Червоний Хрест. А це вже бодай якийсь ризик для росії.
Як зауважив Олександр Павліченко, залученість російського ЧХ до розв’язання ситуації в Олешках якраз може стати предметом переговорів між Україною та росією: хто, кому та чим поступиться.
Яке рішення?
Що можна зробити вже зараз, щоб не повторити ситуації, як в Олешках
Документація злочинів
Попри труднощі з доступом до окупованої території, злочини росії ретельно документують. Офіс Генерального прокурора, зокрема Департамент війни, а також Національна поліція вносять відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Такі факти фіксують через опитування людей, які виїхали з окупованих Олешків. Вони можуть виступати як свідками, так і потерпілими у відповідних кримінальних провадженнях.
“Правоохоронні органи збирають усі факти відповідних порушень, які можуть бути належним чином кваліфіковані та доведені. Тобто йдеться не просто про свідчення людей, а про формування доказової бази: фото- й відеоматеріалів, документів, матеріальних підтверджень та інших доказів вчинення цих злочинів”, — розповів Олександр Павліченко.
Евакуація
Українська влада пропонує виїжджати з територій, які вже перебувають у зоні активних бойових дій або ризикують у ній опинитися. Якщо залишатися, то це ризик у будь-якому разі. Коли почнеться звільнення цих територій, через бойові дії може бути більша кількість жертв. А через режим утримання, як в Олешках, мешканці можуть загинути від нестачі ліків та продуктів.
Розголос
Поширення інформації про Олешки в медіа та в міжнародній спільноті може дати результат, але, на жаль, це не впливає на ухвалення рішень росією. Як пояснює правозахисник, розголос — це швидше адвокаційні заходи для привернення уваги передусім міжнародних політиків. Якщо вони ухвалюватимуть рішення, які можуть обговорювати з російською стороною, питання Олешків однозначно має бути в порядку денному такої розмови. А розголос якраз цьому сприяє.
“росія не хоче опинитися в ситуації, коли місто спорожніє, а російські військові просто опиняться під ударами дронів та інших засобів ураження. Саме цього вони бояться. Власне, це й пояснює, чому ситуація відбувається саме так. Щоб домовитися з росією про вихід цивільних із Олешків потрібна тонка і продумана дипломатія”, — підсумовує Олександр Павліченко.




Читайте тільки найкраще Telegram-канал "Барометр".