Екологічна бомба під Миколаєвом: мільйони тонн токсичних відходів залишилися без чіткого господаря

Попри націоналізацію Миколаївського глиноземного заводу у 2023 році, близько 49 мільйонів тонн червоного шламу, накопиченого на підприємстві, формально не перейшли у власність держави.

У Фонді державного майна пояснили, що рішення ВАКС стосувалося майнового комплексу заводу, однак сам шлам окремо не був стягнутий у дохід держави.

Як відомо, у 2023 році Вищий антикорупційний суд стягнув у дохід держави активи підприємства, включно зі 100% статутного капіталу ТОВ «МГЗ». Водночас питання поводження з мільйонами тонн відходів глиноземного виробництва досі залишається відкритим.

За інформацією Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, на двох шламосховищах МГЗ накопичено близько 49,4 мільйона тонн червоного шламу — відходів IV класу небезпеки. Перше шламове поле фактично заповнене повністю, друге перебуває у критичному стані.

У відповіді Фонду державного майна на журналістський запит зазначається, що держава отримала у власність цілісний майновий комплекс заводу, включно із земельними ділянками та шламосховищами як інженерними спорудами. Однак сам червоний шлам окремо не був включений до судового рішення про стягнення активів. Через це, за позицією ФДМУ, відходи й надалі перебувають у власності ТОВ «МГЗ», 100% корпоративних прав якого належать державі, а відповідальність за їх утримання покладається на саме товариство.

«Це і є юридична «щілина», що дає можливість «розмити відповідальність». За позицією ФДМУ, ці 49 мільйонів тонн відходів досі перебувають у власності ТОВ «МГЗ» – 100% частки якого належать державі, – і саме товариство зобов’язане забезпечувати їх утримання. При цьому майно самого комплексу ФДМУ обліковує поза балансом – тобто держава формально ним володіє, але не інтегрувала до своїх активів. Судячи з відповіді, ФДМУ чітко дає зрозуміти: за шлам ми не відповідаємо, всі питання — до менеджменту ТОВ «МГЗ», – вказано у матеріалі.

«Це виглядає як завчасне перекладання відповідальності на випадок, якщо щось піде не так. А в сухому залишку: відповідальність за небезпечний матеріал через наявність «юридичної щілини» переклали на «недієздатну юридичну особу», що і створює «сіру зону» відповідальності при потенційній екологічній аварії. Сьогодні, ТОВ «МГЗ» – це фактично порожня оболонка: виробництво зупинено, доходів немає. Тобто «відповідальна» за шлам структура – неплатоспроможна (не здатна згенерувати необхідні фінансові ресурси для вирішення проблем з шламом)», – сказано у матеріалі.

Разом з тим, у ФДМУ підкреслили, що «бюджетні кошти на підтримку життєдіяльності та охорону об’єктів ТОВ «МГЗ» не витрачаються».

Тож, протягом останніх років, МГЗ власними силами та ресурсами намагався «латати діри», щоб мінімізувати наслідки інцидентів з пилом. І це навіть після втрати підприємством статусу об’єкта критичної інфраструктури, що ускладнило фінансування обробки шламу.

Водночас питання контролю за станом шламосховищ залишається відкритим. На запит щодо проведення незалежного екологічного аудиту після націоналізації Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства повідомило, що не володіє відповідною інформацією. Також відомство не надало відповіді щодо можливого включення шламосховищ до переліку об’єктів, які потребують першочергової консервації, переадресувавши це питання до ДСНС.

Автори матеріалу припускають, що нинішня юридична колізія може бути пов’язана з багаторічною роботою «МГЗ» за так званою «толінговою схемою». За цією моделлю російський холдинг «РУСАЛ» завозив боксити в Україну для переробки в митному режимі, що дозволяло російському олігарху Олегу Дерипасці повністю звліьняти від сплати ввізного мита, ПДВ та – що найголовніше – екологічного податку за розміщення відходів.

«За законами цього митного режиму, абсолютно всі продукти переробки (як корисний глинозем, так і супутній червоний шлам) вважалися власністю іноземного замовника і мали повністю вивозитися за межі України разом із готовою продукцією. На папері МГЗ не накопичував відходи, а лише «тимчасово зберігав» їх перед відправкою назад замовнику. Реально ж тисячі тонн високолужного токсичного мулу щодня зливалися у шламосховища під Миколаєвом», – зазначається у статті.

Також вказано, що завдяки цій схемі «РУСАЛ» роками економив мільярди гривень екологічного податку (нараховані суми збитків державі за незадекларований шлам лише за окремі періоди обчислювалися сумами від 240 мільйонів до кількох мільярдів гривень).

«Але так було не завжди. До 2010 року підприємство сплачувало повні платежі до бюджету, але потім отримало право на «пільгову переробку». Як відомо, в 2010 році президентом України обрали Віктора Януковича, а прем’єр-міністром України став Микола Азаров», – додають автори.

Попри це, держава продовжує підготовку Миколаївського глиноземного заводу до великої приватизації. Відповідно до графіку великої приватизації на 2026 рік стартова вартість «Миколаївського глиноземного заводу» складає 6,27 мільярда гривень ($141 млн доларів в еквіваленті). Окремими лотами продаватимуть боксити, які оцінили в 1 мільярд гривень, та глинозем – 1,5 мільярда гривень. Аукціонну комісію в обох випадках проведуть в першій половині серпня, старт аукціону призначили на листопад.

При цьому, одним із ключових викликів для майбутнього інвестора стане питання подальшого поводження з десятками мільйонів тонн червоного шламу. Однак, заступниця міністра з економіки, довкілля та сільського господарства Дарія Марчак після візиту на Миколаївщину акцентувала увагу на тому, що червоний шлам, який зберігається на МГЗ, може розглядатися не тільки як «екологічний тягар», а і як окремий цікавий актив для потенційних інвесторів.

Читайте тільки найкраще Telegram-канал "Барометр".