В Южноукраїнську простились з Героєм Валерієм Ткачуком
У четвер, 11 квітня, Южноукраїнська громада знову в жалобі: ми провели в останню путь земляка, матроса Ткачука Валерія Валерійовича, навідника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.
Валерій народився у 1985 році на Далекому Сході, через два роки його сім’я переїхала у Семенівку, що нині належить до Благодатненської ОТГ.
В цьому селі він ходив у садок, навчався у школі. У Миколаєві здобув професію зварювальника. Через стан здоров’я в армії не служив, тож після навчання працював на підприємствах Семенівки, Южноукраїнська, Іванівки, Києва, виконуючи різноманітні роботи, навіть випікав хліб. Добрий, працьовитий, чуйний, він завжди допомагав друзям, рідним, близьким, чим міг. А ще обожнював шахи, грати в які його навчив дідусь.
У травні 2023 року Валерій був призваний на військову службу за мобілізацією. Своїй дружині Марини розповідав, що на його очах загинуло багато побратимів. У першому бойовому зіткненні з 16-ти в живих залишилося тільки четверо. Валерію було дуже важко, але він продовжував мужньо виконувати бойові завдання на Запоріжжі, Донеччині, Херсонщині.
У липні 2023 року отримав медаль за визволення Старомайорського Донецької області. 9 листопада він востаннє написав дружині, що дуже її любе і що йде на завдання. А далі тиша. Вже 15 листопада Марині повідомили бойові товариші Валерія, що зв’язок з ним втрачений. 20 листопада Марина отримала сповіщення про те, що її чоловік вважається зниклим без вісті. Та вона не втрачала надію навіть тоді, коли 31 грудня 2023 року о 18 годині їй зателефонував побратим Валерія: «Він колись врятував мені життя. І тепер я віддав йому борг – витягнув його тіло з поля бою»… На жаль, результати експертизи ДНК, які були отримані 2 квітня 2024 року, виявилися невтішними та констатували: Валерій Ткачук загинув 15 листопада 2023 року…
Без батька залишилися двоє дітей – 18-річна донька Олександра та 10-річний син Євген, без люблячого чоловіка дружина, без молодшого брата – сестра. Батьків Валерія вже немає в живих…
Дружина Валерія, Марина, отримала з рук Вадима Нечая полотнище Державного прапору України, яким було обгорнуто труну. Присутні на площі Палацу культури «Енергетик» вшанували пам’ять Валерія Ткачука хвилиною мовчання та на колінах попрощалися з Героєм. Після відспівування воїн похований на Алеї Слави Костянтинівського кладовища.
Вічна слава та пам’ять Валерію, що віддав своє життя за вільну Україну!
Читайте только лучшее: подпишитесь на Telegram-канал "Барометр".